Мой путь идёт по буреломам,
Но что с того, коль я иду?
И вопреки земным законам,
Где невозможно, прохожу.
Не по моей избрал я воле
Такой тернистый трудный путь,
Мне было б легче в чистом поле,
Где ни пропасть, ни утонуть.
Мне было б легче, где с друзьями
Делил бы я и хлеб, и соль,
Где вековыми сапогами
Проложен путь согласьем воль.
Где было б ясно и понятно -
О чём? За что? И почему?
Где рассказали бы мне внятно -
Зачем иду? Куда иду?
Но не в моей, видать, натуре
Всяк вразумительный ответ,
Когда дела все в абажуре,
Изобретён велосипед.
Где всё заранее известно,
И где на всё готов ответ,
Мятущейся душе всё тесно,
Где только "да" и только "нет".
Где нет "не знаю", "не уверен",
Где нет чужих и все свои,
Где все распахнутые двери
И всё объятия для любви.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
